нагорода
НАГОРОДА, и, ж. Відзначення заслуг, достоїнств і т. ін. Три Зорі у нагороду За геройство за твоє [Кожедуба]... (Нех., Ми живемо.., 1960, 114); // Те, що дається для відзначення заслуг, достоїнств і т. ін. Коли мене викликали першого, щоб одержати нагороду [книжку], то я почув, що він [батько] голосно заплакав (Фр., І, 1955, 12); Коли вручають нагороду Тобі чи області твоїй, - Подумай, що ти для народу В майбутнім зробиш, друже мій! (С. Ол., Вибр., І959, 99).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нагорода | нагороди |
Родовий | нагороди | нагород |
Давальний | нагороді | нагородам |
Знахідний | нагороду | нагороди |
Орудний | нагородою | нагородами |
Місцевий | на/у нагороді | на/у нагородах |
Кличний | нагородо | нагороди |