нагірний
НАГІРНИЙ, а, е. 1. Розташований на горі, в горах. На нагірній рівнині навкруги могили зеленіє молодий садок (Коцюб., III, 1956, 45); Нагірним шляхом, рушило кілька возів з човнами та іншим збіжжям (Ле, Наливайко, 1957, 365); Вересай переночував у челядницькій, а другого дня його одвели в нагірну частину села Сокиринець у призначену йому хату (Бурл., О. Вересай, 1959, 104).
2. Гористий, високий (про берег ріки, озера і т. ін.). Нагірний берег Дніпра.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нагірний | нагірна | нагірне | нагірні |
Родовий | нагірного | нагірної | нагірного | нагірних |
Давальний | нагірному | нагірній | нагірному | нагірним |
Знахідний | нагірний, нагірного | нагірну | нагірне | нагірні, нагірних |
Орудний | нагірним | нагірною | нагірним | нагірними |
Місцевий | на/у нагірному, нагірнім | на/у нагірній | на/у нагірному, нагірнім | на/у нагірних |