наочно
НАОЧНО. 1. Присл. до наочний 1. На передмісті осінь відчувалась більш наочно. Попід стріхами майже кожної хати висіли пов'язані.. качани кукурудзи (Вільде, Сестри.., 1958, 371); Марія Василівна не повірила у переміни. Щоб переконатись наочно, одягла своє святкове вбрання і пошкандибала в місто (Гжицький, Вел. надії, 1963, 26).
2. Відверто, неприховано. Ніколи Ляхович наочно не виявляв стану тривоги чи радості (Ле, Історія радості, 1947, 237).