негідник
НЕГІДНИК, а, ч. Той, хто здійснює ганебні, підлі вчинки; мерзотник. На другій дільниці якийсь бригадир шахрайські приписки в нарядах робив. Мерзотник - і все! Ну і що ж? Через оцих негідників я маю на весь світ дивитися крізь темне скельце? (Жур., Опов., 1956, 113); Чисті мислі у воїнів, та один негідник може хоробрих людей продати (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 475); - Тільки останній негідник міг підтримувати українських буржуазних націоналістів, які спекулювали інтересами українського народу (Мельн., Коли кров.., 1960, 33); // Уживається як лайливе слово (перев. при звертанні). - Негідники! - враз зарепетував він. - Мерзотники! - затупотів він ногами. - Обормоти! Хто дозволив ноги й руки мотузками перев'язувати? (Смолич, II, 1958, 59); Мічурін видобув з-за пазухи в Павлуші [зелене] яблуко.. - Ох, негідник! - не витримав Терентій.., люто глянувши на хлопця (Довж., І, 1958, 410).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | негідник | негідники |
Родовий | негідника | негідників |
Давальний | негідникові, негіднику | негідникам |
Знахідний | негідника | негідників |
Орудний | негідником | негідниками |
Місцевий | на/у негіднику, негідникові | на/у негідниках |
Кличний | негіднику | негідники |