незавидний
НЕЗАВИДНИЙ, а, е. Який нікого не приваблює зовнішніми рисами, внутрішніми особливостями, діловими якостями і т. ін. Розповідали, як він, оцей незавидний собою Старков, під час одного тяжкого бою в сибірських болотах виручив цілий батальон (Гончар, Таврія.., 1957, 592); Така собі деревинка незавидна, а вона ж дає так званий бальзам для оптичної промисловості (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 102); Недалеко паслась незавидна конячка (Шер., В партиз. загонах, 1947, 22); А незавидні керівники на місцях тільки й дбали про те, щоб у них завжди цифра була справна (Кучер, Трудна любов, 1960, 123); // Якому не можна позаздрити; поганий. - Незавидна була доля українського письменника в Галичині до 1939 року (Козл., Відродження.., 1950, 79); - Да,- сказав слідчий,- справи ваші незавидні... Факт злочину й махінацій на долоні (Кучер, Трудна любов, 1960, 237).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | незавидний | незавидна | незавидне | незавидні |
Родовий | незавидного | незавидної | незавидного | незавидних |
Давальний | незавидному | незавидній | незавидному | незавидним |
Знахідний | незавидний, незавидного | незавидну | незавидне | незавидні, незавидних |
Орудний | незавидним | незавидною | незавидним | незавидними |
Місцевий | на/у незавидному, незавиднім | на/у незавидній | на/у незавидному, незавиднім | на/у незавидних |