нездатний
НЕЗДАТНИЙ, а, е. 1. на що, до чого, з інфін. Який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь, неспроможний робити щось і т. ін. До збройного повстання в грудні 1905 р. народ в Росії виявлявся нездатним на масову, збройну боротьбу з експлуататорами (Ленін, 31, 1951, 478); - Нездатний вже я до роботи, та й моя стара вже підтопталась.., - сказав дід Грицай (Н.-Лев., IV, 1956, 201); Почуває сама [Катька], що нездатна тепер думати над чимось так же ясно й просто, як раніше (Сміл., Зустрічі, 1936, 113); // до чого. Який не має здібностей, нахилу до чого-небудь. Нездатний був Тарас до кухарства (Мирний, V, 1955, 310).
2. розм., рідко. Який не підходить для чого-небудь, не відповідає певним вимогам; непридатний. [Джонс:] Не знаю, чи путня глина.. [Р і ч а р д:] Для скульптури вона нездатна (Л. Укр., III, 1952, 94); Він знав.. всі літери, але по-старому: бе, ве, ге... Демид почав йому виясняти, через віщо його знання нездатне (Гр., II, 1963, 76).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нездатний | нездатна | нездатне | нездатні |
Родовий | нездатного | нездатної | нездатного | нездатних |
Давальний | нездатному | нездатній | нездатному | нездатним |
Знахідний | нездатний, нездатного | нездатну | нездатне | нездатні, нездатних |
Орудний | нездатним | нездатною | нездатним | нездатними |
Місцевий | на/у нездатному, нездатнім | на/у нездатній | на/у нездатному, нездатнім | на/у нездатних |