немовби
НЕМОВБИ, спол., част. Те саме, що немов. Панотець вертівся на лаві, немовби сидів на грані (Март., Тв., 1954, 420); Іду я шляхам - сумно позираю, Немовби сфінкс, у темну далечінь (Зеров, Вибр., 1966, 389); Воно [серце] погасло з останнім стуком, немовби іскра в воді, в снігу... (Сос., І, 1957, 317); - Щось мені приверзлося чудне - бог знає, проти чого. Причулося, немовби десь мої хрещеники голосять: "Тату, укрийте нас!" (Вас., І, 1959, 304); Він немовби глумився з мене (Сміл., Сашко, 1954, 184).