непоказний
НЕПОКАЗНИЙ, а, е. 1. Який нічим не виділяється серед інших, не приваблює своїми зовнішніми рисами; непривабливий. - А що вона на вид непоказна - на те не дивіться: вам треба робітниці - а вона у нас звикла усе робити (Мирний, І, 1954, 64); Будинок на вулиці Куліша був сірий, одноповерховий, зовсім непоказний (Вільде, Сестри.., 1958, 312); Може здатися дивним, що ця непоказна на вигляд деталь забирає стільки уваги та коштів (Ком. Укр., 1, 1966, 67).
2. перен. Який не заслуговує схвалення; незавидний. Життя його - черстве, непоказне, немов якась страшна покута (Кол., На фронті.., 1959, 193).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | непоказний | непоказна | непоказне | непоказні |
Родовий | непоказного | непоказної | непоказного | непоказних |
Давальний | непоказному | непоказній | непоказному | непоказним |
Знахідний | непоказний, непоказного | непоказну | непоказне | непоказні, непоказних |
Орудний | непоказним | непоказною | непоказним | непоказними |
Місцевий | на/у непоказному, непоказнім | на/у непоказній | на/у непоказному, непоказнім | на/у непоказних |