отам
ОТАМ, присл., розм. Підсил. до там; ось там. - І де ти бродиш, заволоко? Візьми отам кашу в печі та повечеряй! (Коцюб., І, 1955, 132); - Весняна краса, вона, мабуть, від дитинства, - сказав Прокопенко. - Отам з нашої гори як подивишся на світ, здається, дивився б сто літ і очей би не зводив (Довж., І, 1958, 73); // Уживається як співвідносне слово в складнопідрядному реченні. - Як жили ми індивідуально, то був у нас вітряк. Стояв він на Беєвій горі, отам, де тепер наш артільний млин стоїть (Тют., Вир, 1964, 17).