ПОБАЛАКАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. Переговорити, порозумітися з ким-небудь. Вона обіцяла побалакати з Явдохою про його діло (Коцюб., І, 1955, 50); В неї була думка побалакати за Ломицького з ким-небудь (Н.-Лев., VI, 1966, 15); - А де ти досі вештався? - запитала Килина, здивована, що оце тільки побачила його. - А йди-но сюди, побалакаємо... (Гуц., Передчуття.., 1971, 121).

2. Балакати (у 1 знач.) якийсь час. Побалакали вони в той день за землю за обідом (Мирний, І, 1949, 240); - Ночуйте та будьте гостями. Сяду я коло вас, та побалакаю з вами (Стеф., І, 1949, 187); З начальством Хома тримався гідно і був мастак побалакати (Гончар, III, 1959, 203); - Ну що ж,.. побалакали трохи - пора додому (Тют., Вир, 1964, 214).

@ Побалакай мені - те саме, що Поговори мені (див. поговорити). Микола навіть обізвав одного [поліцейського] оселедцем. Товариші аж голови втягли в плечі, але поліцай тільки крикнув: - Побалакай мені! (Панч, Гарні хлопці, 1959, 16).