пискливий
ПИСКЛИВИЙ, а, е. Пронизливо-високий, звичайно неголосний та протяжливий (про деякі звуки - голос, крик і т. ін.). - Емене-ее! - почулася од села така ж писклива відповідь (Коцюб., І, 1955, 290); У третьому дворі тоненьким, пискливим голоском не дуже впевнено обізвався молодий півник... (Ряб., Жайворонки, 1957, 65); // Який характеризується такими звуками або наявністю таких звуків. З другої світлиці почувся пискливий плач дитини (Коцюб., І, 1955, 27); На палубі писклива дитяча метушня. Чотирнадцятилітки - найстаріші між дітьми - дають лад дрібноті (Ю. Янов., II, 1958, 58); // Який утворює пронизливо високі звуки (про предмети). Пискливий чортик у губах дитячих - Набридна річ (Рильський, II, 1956, 101); Рояль хрипить, безсило клацає жовтими іклами клавіатури, і мені здається, що скрипаль сьогодні має намір перепиляти свою пискливу скрипку (Кол., На фронті.., 1959, 143); // Який говорить тонким голосом (перев. про малих дітей). В гімназії.. у величезному коридорі в кипучій каші гімназистів, од вусатих восьмикласників до пискливих «приготовишок» ходив [Павлуша] приголомшений (Головко, II, 1957, 264).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пискливий | писклива | пискливе | пискливі |
Родовий | пискливого | пискливої | пискливого | пискливих |
Давальний | пискливому | пискливій | пискливому | пискливим |
Знахідний | пискливий, пискливого | пискливу | пискливе | пискливі, пискливих |
Орудний | пискливим | пискливою | пискливим | пискливими |
Місцевий | на/у пискливому, пискливім | на/у пискливій | на/у пискливому, пискливім | на/у пискливих |