повискувати
ПОВИСКУВАТИ, ую, уєш, док. Стиха або час від часу видавати уривчасті, різкі, пронизливі звуки. Змучені собаки повискували і ледве плентались (Донч., III, 1956, 14); Від болю він [Грушевський] жалібно повискував (Смолич, Мир.., 1958, 98); // Час від часу утворювати уривчасті, різкі, пронизливі звуки. Інструменти замовкали один за одним, і тільки одна якась писклява дудка ще повискувала кілька тактів (Полт., Повість.., 1960, 136).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повискую | повискуємо |
2 особа | повискуєш | повискуєте |
3 особа | повискує | повискують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повискував | повискували |
Жіночий рід | повискувала | |
Середній рід | повискувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повискуймо | |
2 особа | повискуй | повискуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повискувавши |