позаторік
ПОЗАТОРІК, присл. У позаминулому році; два роки тому. Сліпі лірники сиділи; По шелягу брали І ту саму грали, Що й позаторік (Шевч., II, 1953, 79); Юрко дивиться на посаджену позаторік яблуню (Коз., Вибр., 1947, 6).
Від позаторік - з позаминулого року. Антосьо зоставсь у хаті сам та й задумався і все пригадав, що думав, що робив ще від позаторік (Свидн., Любо-рацькі, 1955, 171).