прохожий
ПРОХОЖИЙ, а, е. 1. Який іде куди-небудь повз когось, щось. [Стеха:] Тут, тут його дожидатиму! .. Він скоро повинен бути : чула я сама, як розказував якийсь прохожий чоловік, що обминув Андрія по цей бік Миргорода... (Кроп., І, 1958, 482); Зчинилася в Семеновій хаті така сварня, що прохожі люди приоста-вали й слухали (Март., Тв., 1954, 106); Питає Павло в прохожого чоловіка : - Це Троянівка? (Тют., Вир, 1964, 285).
2. у знач. ім . прохожий, жого, ч .; прохожа, жої, ж. Людина, яка йде куди-небудь повз когось, щось. Яблуні, груші, черешні.. схилялись над тротуаром, зачіпаючи прохожих за голови (Н.-Лев., І, 1956, 348); Прохожі під парасолями йшли спішно кожний у свій бік (Фр., VI, 1951, 169); Він одразу помітив вдалині середнього на зріст чоловіка. Прохожий ішов повільно, часом навіть зупинявся (Тулуб, В степу.., 1964, 42).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прохожий | прохожа | прохоже | прохожі |
Родовий | прохожого | прохожої | прохожого | прохожих |
Давальний | прохожому | прохожій | прохожому | прохожим |
Знахідний | прохожий, прохожого | прохожу | прохоже | прохожі, прохожих |
Орудний | прохожим | прохожою | прохожим | прохожими |
Місцевий | на/у прохожому, прохожім | на/у прохожій | на/у прохожому, прохожім | на/у прохожих |