пругкий
ПРУГКИЙ, а, е. 1. Те саме, що пружний 1, 3 - 5. - Чому не орете до тридцяти, товаришу Нетереба? - запитав Замковий, показуючи пальцем на своїй пругкій рулетці глибину борозни (Ле, Право.., 1957, 319); Вона підтикає фартух і складок в нього зірвані горіхи. Тільки листя шелестить, коли її смагляві руки нагинають пругку ліщину (Шиян, Баланда, 1957, 127); Зеленіли пругкі ніжинські огірки, щойно вийняті з розсолу (Мик.. II, 1957 290); Чорний волос на голові став сивіти, і широкі плечі опали, пругкі ноги викривились (Панч, Синів.., 1959, 35); Він низенький, лисенький - у його мало зубів, але він міцний, пругкий, як із чорної гуми опука (Вишня, І, 1956, 183); Вона мовчки подивилась на Ремо, ніби вперше бачила його, потім пругким рухом відштовхнула Ремо і рвонулась знову до Ахмета... (Досв., Гюлле, 1961, 132); Над землею в густому, пругкому повітрі пірнали ластівки і стрижі (Коп., Навколо полум'я, 1961, 58).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пругкий | пругка | пругке | пругкі |
Родовий | пругкого | пругкої | пругкого | пругких |
Давальний | пругкому | пругкій | пругкому | пругким |
Знахідний | пругкий, пругкого | пругку | пругке | пругкі, пругких |
Орудний | пругким | пругкою | пругким | пругкими |
Місцевий | на/у пругкому, пругкім | на/у пругкій | на/у пругкому, пругкім | на/у пругких |