сіпак
СІПАК, а, ч., заст., зневажл. Сіпака.
| ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
|---|---|---|
| Називний | сіпак | сіпаки |
| Родовий | сіпака | сіпаків |
| Давальний | сіпакові, сіпаку | сіпакам |
| Знахідний | сіпака | сіпаків |
| Орудний | сіпаком | сіпаками |
| Місцевий | на/у сіпаку, сіпакові | на/у сіпаках |
| Кличний | сіпаку | сіпаки |
сіпака
СІПАКА, и, ч. і ж., заст., зневажл. 1. Доскіпливий, уїдливий начальник. - Карпо чоловік гордий та жорстокий, з його буде добрий сіпака, може, його боятимуться хоч баби та молодиці,- говорила громада (Н.-Лев., II, 1956, 366).
2. Посіпака. Довго ми дивились На те, як мучили, глумились Сіпаки панські над попом, Як він, не кажучи й словечка, Коривсь, хилився, мов овечка (Фр., X, 1954, 321); По церквах - кадило й чад, А сіпаки вірні Б'ють і мучать села хирні (Зеров, Вибр., 1966, 453).
| ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
|---|---|---|
| Називний | сіпака | сіпаки |
| Родовий | сіпаки | сіпак |
| Давальний | сіпаці | сіпакам |
| Знахідний | сіпаку | сіпак |
| Орудний | сіпакою | сіпаками |
| Місцевий | на/у сіпаці | на/у сіпаках |
| Кличний | сіпако | сіпаки |