свист
СВИСТ, у, ч. 1. Різкий, високий звук, утворюваний сильним видиханням повітря крізь стулені зуби або губи, а також за допомогою свистка; дудки і т.ін. З глибини ліса [лісу] чути триразовий свист (Фр., IX, 1952, 273); Кирило Тур вийшов із хати і почав звати свистом свого коня з гаю (П. Куліш, Вибр., 1969, 135); Дітлахи-пастушки з вереском і свистом вибігали навперейми машині (Смолич, І, 1958, 52); // Такі звуки як вияв осуду або схвалення кого-, чого-небудь. Він схопив тачку.. і під регіт та привітальний свист викотив за ворота (Ю. Янов., II, 1954, 48); У залі знову знявся шум. Оплески і пронизливий свист, вигуки обурення (Головко, II, 1957, 520); // Свистячий призвук, що утворюється під час утрудненого дихання, кашлю і т. ін. Щось мало бути цікаве в театрі, бо люди йшли.. Плили скрізь сани, дихали коні з свистом і з храпом і обкидали снігом (Коцюб., II, 1955, 189); Весь у вогні лежав [Ант] на помості, з грудей його виривались хрипи й свист, часом він заходився від кашлю (Скл., Святослав, 1959, 16).
Художній свист - відтворення аа допомогою свисту якої-небудь мелодії, співу деяких птахів. З їхньої палати викликався на виступ лише один кавалерист, що володів нібито мистецтвом художнього свисту (Гончар, Циклон, 1970, 127).
2. Звук, який видають деякі птахи й тварини. Вилізла вона [черепаха] на сухеньке та й свистить. Свист був.. противний (Мирний, V, 1955, 349); Спів цикади дзвінкий перейшов в тихий свист (Л. Укр., І, 1951, 229); Десь у далечині почувся мелодійний свист кроншнепа (Досв., Вибр., 1959, 409); У травні весь ліс солодко гримів від солов'їного тьохкання й свисту (Донч., IV, 1957, 102).
3. Різкий, високий звук, утворюваний повітрям або парою, що вириваються через вузький отвір. Гук, свист од машин, шум води під помостом, свист од паровиків, це все так заглушило її, що вона боялася йти далі (Н.- Лев., II, 1956, 97); У всі щілини й дірки [паровоза] з шумом і свистом б'є пара (Еллан, II, 1958, 10).
4. Звук, утворюваний швидким рухом предмета, що розсікає повітря. Уже не чуть сичання зміїв [фашистів], і куль, і свисту нагаїв. Шумить золотоверхий Київ в морях червоних прапорів (Сос., II, 1958, 405); У повітрі наростаючий свист снаряда. - Ложись [лягай],- шепче Абдулаєв, і вони з Тимком падають у сніг (Тют., Вир, 1964, 496); Рідко лунали постріли. Свист щабель дзвенів у повітрі пронизливо і нескінченно (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 185); // Звук, утворюваний дуже швидким рухом повітряного потоку в шарах атмосфери. Павло стояв довго, прислухаючись до свисту й завивання гірського вітру (Кучер, Голод, 1961, 351); На вигоні, під свист снігової бурі, потужно поскрипують крила вітряка (Кир., Вибр., 1960, 287); // Звук, утворюваний тертям предметів. Знадвору чутно стукіт сокир, свист пили, гукання робочих людей (Л. Укр., III, 1952, 7); «Коли б не випасти, коли б не випасти!» - під свист санок гупає тільки одна думка (Стельмах, І, 1962, 62); Рая в цеху побоювалася усіх і усього. Її страхав часом ляскіт верстатів, гуркіт кранів, свист різців (Автом., Щастя.., 1959, 38).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | свист | свисти |
Родовий | свисту | свистів |
Давальний | свистові, свисту | свистам |
Знахідний | свист | свисти |
Орудний | свистом | свистами |
Місцевий | на/у свисті | на/у свистах |
Кличний | свисте | свисти |
свистіти
СВИСТІТИ, свищу, свистиш, недок. 1. неперех. Видавати, утворювати свист (у 1 знач.). Івась сам, бувало, піде під тин і давай у дірки виглядати: чи не видно де товариша, ходить, свистить, кличе (Мирний, І, 1954, 244); Гнат байдуже лупнув очима, губи його знову склалися в дудочку. - Перестань свистіти, це тобі не в конюшні! (Тют., Вир, 1964, 33); На гору виходить, крадучись, поліцай, оглядається, зазирає в кущі. Свистить у свищик (Вас., III, 1960, 267); Жартують молодєки [молодики], висміюють усіх, свистять услід (Хотк., II, 1966, 183); Нам здалося, що почався землетрус. Люди гукали, свистіли, підскакували, обіймалися (Ю. Янов., II, 1954, 26); - Спить Кавуниха? - спитав Микола.- Спить, аж носом свистить,- сказала Нимидора (Н.-Лев., II, 1956, 178); Я приклав ухо до дверей. Свистить [дитина]? Свистить... Як їй трудно дихати, як вона мучиться, бідна пташка... (Коцюб., І, 1955, 415).
@ Вітер свистить (свистів) у кишенях див. вітер; Вітер у голові свистить у кого - те саме, що Вітер у голові [грає] (див. вітер); Кричи, свисти - не можна догнати когось, швидко зник хтось. Оксен блись одного в вухо, блись другого, до дверей і - кричи, свисти! (Тют., Вир, 1964, 21).
2. неперех. Видавати свист (у 2 знач.). Десь в кущах безупинно свистіла омелга (Н.-Лев., VII, 1966, 122); - Ото черепахи свистять,- каже Іван (Мирний, V, 1955, 349); Дикі бджоли гудуть за медом, ховрашок свистить (Ю. Янов., II, 1958, 181).
3. неперех. Утворювати свист (у 3 знач.). Машина свистить, і ми товпимось до вікна. Це наш роз'їзд (Коцюб., II, 1955, 235); Десь за заводом, виїжджаючи на вузькоколійку, свистів паровозик (Чорн., Визвол. земля, 1959, 22).
4. неперех. Утворювати свист (у 4 знач.). Деркач [віник] свистів, як шуліка в повітрі, у Мелащиних руках (Н.-Лев., II, 1956, 358); Хлопці рішали задачі.., але рішити ніхто не міг. Лінійка [вчительки] так і свистіла в повітрі (Мик., Повісті.., 1956, 29); Вперше спокійним було таврійське небо, яке ще кілька днів тому свистіло снарядами, кулями та шрапнеллю (Гончар, II, 1959, 443); Свистіла надворі передріздвяна хуга (Ле, Наливайко, 1957, 37); Осінній вітер свистить у маленьких горішніх віконцях товарного вагона (Хижняк, Тамара, 1959, 158); Вітер свистів парубкові у вухах (Томч., Жменяки, 1964, 62); Свистів стругом бондар, що тут, у чорній печері,.. робив обручі (Коцюб., II, 1955, 125); Серпи свистіли в їхніх руках, і з тихим шелестом падало позаду їх ізжовкле, тучне жито (Смолич, II, 1958, 230); // безос. Голова [Чіпчина] заходила ходором,.. свистіло та пищало в його ушах... (Мирний, І, 1949, 306); Біг [Грицько] настрашений, не почуваючи під собою ніг.. У вухах свистіло, а земля під ногами м'яко пружинила (Коз., Блискавка, 1962, 231).
5. перех. Відтворювати свистом яку-небудь мелодію; насвистувати. Що я свищу? Невже марсельєзу? Скоріше - вальс... (Коцюб., II, 1955, 188); По мосту йшов хлопчик літ на десять і свистів «Інтернаціонал» (Сос., Вірші, 1954, 45).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | свищу | свистимо |
2 особа | свистиш | свистите |
3 особа | свистить | свистять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | свистітиму | свистітимемо |
2 особа | свистітимеш | свистітимете |
3 особа | свистітиме | свистітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | свистів | свистіли |
Жіночий рід | свистіла | |
Середній рід | свистіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | свистімо | |
2 особа | свисти | свистіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | свистячи | |
Минулий час | свистівши |