сповіщення
СПОВІЩЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. сповістити. Чи чули вони сповіщення свого дозорчого - невідомо, могли й не почути (Ле, Мої листи, 1945, 115).
2. Те, що сповіщається комусь. Ваденін, даючи вказівки, ходив з одного кінця до другого, коли дістав сповіщення, що за перегаткою вода проривається на відкритий берег (Коцюба, Нові береги, 1959, 373); З кількох пунктів з хвилини на хвилину чекав [генерал] сповіщень про постріли на тому березі (Ле, Мої листи, 1945, 160).
3. Письмове повідомлення. Він дурив себе, коли, читаючи сповіщення про розлучення, думав, що разом з тим читає смертний присуд своєму коханню (Собко, Справа.., 1959, 155); У хату Заярних увійшов тяжкий смуток.. Так пережили тиждень, другий, - наче перейшли нестерпно важку дорогу, - і поступово звиклися з тим сповіщенням, що так і лежало на вікні, припале пилом (Хор., Незакінч. політ, 1960, 149).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сповіщення | сповіщення |
Родовий | сповіщення | сповіщень |
Давальний | сповіщенню | сповіщенням |
Знахідний | сповіщення | сповіщення |
Орудний | сповіщенням | сповіщеннями |
Місцевий | на/у сповіщенні | на/у сповіщеннях |
Кличний | сповіщення | сповіщення |