справдішній
СПРАВДІШНІЙ, я, є, розм. Те саме, що справжній. Лащ лизнув язиком і крикнув: - Ясновельможні панове? Та це ж омана! Це мана! Це не град і не сніг, а справдішня солона сіль! Князь нас піддурив! Навів на нас ману! (Н.-Лев., VII, 1966, 90); Його називали в селі «Тупий». Яке ж його справдішнє прізвище, то Славко не знав (Март., Тв., 1954, 274); Груди її сильно хвилювали, очі блищали, гнів був справдішній (Фр., II, 1950, 297); Справдішні річки, такі, як Псьол чи Ворскла, Оріль або Самара, через які довелось переправлятись Данькові, були вже десь далеко, як у дитинстві (Гончар, Таврія, 1952, 31)
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | справдішній | справдішня | справдішнє | справдішні |
Родовий | справдішнього | справдішньої | справдішнього | справдішніх |
Давальний | справдішньому | справдішній | справдішньому | справдішнім |
Знахідний | справдішній, справдішнього | справдішню | справдішнє | справдішні, справдішніх |
Орудний | справдішнім | справдішньою | справдішнім | справдішніми |
Місцевий | на/у справдішньому, справдішнім | на/у справдішній | на/у справдішньому, справдішнім | на/у справдішніх |