темниця
ТЕМНИЦЯ, і, ж., заст., поет. В'язниця. - І в темній темниці Мене, вольного гетьмана, Голодом замучив [цар] (Шевч., І, 1963, 248); Темниця без вікон, без дверей. Лицар-в'язень лежить у кутку на соломі (Л. Укр., II, 1951, 185); - І - і - і, - зараз же заголосила баба. - Ой забрано ж його, забрано. Сидить він во темниці сирой [сирій], світа-сонця не бачить (Тют., Вир, 1964, 304); * У порівн. - Я за слізоньками світа не бачила, сидячи сама собі у хаті, як у темниці (Кв.-Осн., II, 1956, 105).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | темниця | темниці |
Родовий | темниці | темниць |
Давальний | темниці | темницям |
Знахідний | темницю | темниці |
Орудний | темницею | темницями |
Місцевий | на/у темниці | на/у темницях |
Кличний | темнице | темниці |