тишко
ТИШКО, а, ч., розм. Тиха, сумирна людина. Та й Заброда добрий тишко. Скільки разів приходив до них у госпіталь, а й натяку не подав про свою Оксану (Кучер, Голод, 1961, 35); У казармі обурювались: - От тобі й тишко, от тобі й базікало... Чкурнув з-під носа, тільки його й бачили (Збан., Сеспель, 1961, 227).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тишко | тишки |
Родовий | тишка | тишків |
Давальний | тишкові, тишку | тишкам |
Знахідний | тишка | тишків |
Орудний | тишком | тишками |
Місцевий | на/у тишку, тишкові | на/у тишках |
Кличний | тишку | тишки |