торбинка
ТОРБИНКА, и, ж . 1. Зменш. до торбина. Ішов кобзар до Києва Та сів спочивати. Торбинками обвішаний Його повожатий (Шевч., І, 1951, 46); По вулиці йшли школярі з сірими полотняними торбинками через плече (Головко, II, 1957, 78); Надвір вийшла мати з торбинкою насіння в руках (Тют., Вир, 1964, 92).
2. Жіноча сумочка для грошей, хустинки, парфюмерії та інших дрібних речей. - Усте! Усте! - крикнула Ватя до наймички.., - а принеси мені.. ту торбинку, що лежить в моєму «будуарі» на столичку! (Н.-Лев., IV, 1956, 118); Убрала [дячиха] свій найліпший.. капелюх, узяла рукавички, торбинку зі срібними застібками, дві парасольки - й пішла (Хотк., II, 1966, 365); Тільки-но продзвонив дзвінок,.. Марина схопила свою бісерну торбинку і.. поспішила додому (Сміл., Пов. і опов., 1949, 96).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | торбинка | торбинки |
Родовий | торбинки | торбинок |
Давальний | торбинці | торбинкам |
Знахідний | торбинку | торбинки |
Орудний | торбинкою | торбинками |
Місцевий | на/у торбинці | на/у торбинках |
Кличний | торбинко | торбинки |