улан
УЛАН, а, ч. У царській і деяких іноземних арміях - солдат або офіцер легкої кінноти. Вістка про напад уланів на виборців в Городенці розбрелася по цілім повіті (Стеф., II, 1953, 66); Немов у тумані, не торкаючись землі, пролетіли ескадрони кінної гвардії,.. а вже потім пішли нескінченним потоком улани, драгуни.. (Кочура, Зол. грамота, 1960, 211); Материні очі метнулися на шлях із села, по якому їхало у поле двоє вершників, мабуть, польських уланів (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 16).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | улан | улани |
Родовий | улана | уланів |
Давальний | уланові, улану | уланам |
Знахідний | улана | уланів |
Орудний | уланом | уланами |
Місцевий | на/у улані, уланові | на/у уланах |
Кличний | улане | улани |
уланин
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | уланин | улани |
Родовий | уланина | улан |
Давальний | уланинові, уланину | уланам |
Знахідний | уланина | улан |
Орудний | уланином | уланами |
Місцевий | на/у уланині, уланинові | на/у уланах |
Кличний | уланине | улани |