учителька
УЧИТЕЛЬКА (ВЧИТЕЛЬКА), и, ж. Жін. до учитель. - Здрастуй... одчини школу.. я приїхала до вас за вчительку (Коцюб., І, 1955, 310); Артем звів голову і, одверто дивлячись учительці в лице, сказав: - Я вже тепер більше не буду ніколи [лаятися] (Головко, II, 1957, 251); Тут же вчителька проекзаменувала Бориса і пішла з ним до директора (Хижняк, Тамара, 1959, 212).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | учителька | учительки |
Родовий | учительки | учительок |
Давальний | учительці | учителькам |
Знахідний | учительку | учительок |
Орудний | учителькою | учительками |
Місцевий | на/у учительці | на/у учительках |
Кличний | учителько | учительки |