хворіти
ХВОРІТИ, ію, ієш, недок. 1. на що, чим і без додатка. Бути хворим, страждати від якоїсь хвороби. - Чи живі, чи здорові,- пише,- діти мої любії і ти, жінко кохана? А я, то все хворію (Вовчок, І, 1955, 31); У мене теж старший син сії осені хворів бісовою трясцею (Мирний, V, 1955, 422); Ледве дійшла я додому. Лягла і довго хворіла (Хотк., І, 1966, 68); - Я довго плавав у північних морях. Там люди хворіють на снігову сліпоту (Тулуб, В степу.., 1964, 258).
2. за кого - що, чим, перен., розм. Глибоко пройматися болем, хвилюватися за когось, щось, уболівати за ким-, чим-небудь. Я люблю тебе так через те, Що гидуєш ти словом мертвячим [мертвим], Що в тобі самостійність росте, Що вселюдським хворієш ти плачем (Граб., І, 1959, 440).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хворію | хворіємо |
2 особа | хворієш | хворієте |
3 особа | хворіє | хворіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хворітиму | хворітимемо |
2 особа | хворітимеш | хворітимете |
3 особа | хворітиме | хворітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хворів | хворіли |
Жіночий рід | хворіла | |
Середній рід | хворіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хворіймо | |
2 особа | хворій | хворійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | хворіючи | |
Минулий час | хворівши |