slovnyk.ua slovnyk.ua
  • Написати
  • Словник
  • Сервіси
    • Звертання
    • Транслітерація
    • Наголоси  Бета версія
  • Словникарня
  • Правопис 2019
  • Форум
Увійти
Вхід
ЗАБУЛИ ПАРОЛЬ?
Реєстрація

Авторизуючись, ви погоджуєтеся з політикою конфіденційності.

Реєстрація
Відмінити

Для завершення реєстрації необхідно буде пройти за отриманим посиланням.

Реєструючись, ви погоджуєтеся з політикою конфіденційності.

Скинути пароль
Відмінити

Для зміни пароля необхідно буде пройти за отриманим на вказану адресу посиланням і ввести новий пароль.

А
Б
В
Г
Ґ
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Ї
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ь
Ю
Я

хто

ХТО, кого, кому, кого, ким, на кому, коло кого, займ. 1. пит. Означає питання: яка людина (істота)?- Ну? - грізно спитав городничий.- Ізловили,- пробелькотав Забіяка.- Кого? - Двох хлопців ізловили... (Мирний, І, 1954, 261); [Палажка:] У вікно хтось стукає. Чуєш? Піди подивися! [Шостак:] А й справді! Хто ж би це? (Мам., Тв., 1962, 473); [Костомаров:] А глянь, Данило, в чім там річ? [Мордовець (крізь шибку вдивляючись ):] Якийсь мужчина, а хто - не розберу (Тич., І, 1957, 309); - Стій! Хто йде!? - лунає з-за дерева різкий окрик (Стельмах, II, 1962, 28); Де ж ви, хлопці кучеряві? З ким топтати жовті трави, Коли вас нема? (Вирган. В розп. літа, 1959, 18); У хаті світиться запізно. Хто там не спить? Хто там живе? (Воронько, Тепло.., 1959, 61); // У риторичних питаннях і вигуках, які передбачають у відповіді «всякий, кожен». Ну хто не скаже вам хоч дещо На тему - про сварливу тещу? (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 156); Хто тільки не пробував рух пісків цих зупинити, але нічого не виходило, бо садили не те, або не так, або не тоді... (Гончар, Бригантина, 1973, 86);// У риторичних питаннях і вигуках, які передбачають негативну відповідь: ніхто, нікого, нікому і т. ін. Кого ж їй любити? ні батька, ні неньки; Одна, як та пташка в далекім краю (Шевч., І, 1963, 4); Молдувани обурились. Хто має право рубати їх виноградники? (Коцюб., І, 1955, 194); Ото була історія! Наш пан господар ходили на масницю - у маскарад! Хто б сподівався? (Л. Укр., V, 1956, 225).

&9671; Ким бути (працювати) - мати яку професію, посаду. [Марія:] На війні був? [Ганна:] Бився довго. [Марія:] Ким був? [Ганна:] Капітаном (Довж., І, 1958, 349); - Ким тільки не доводилось йому працювати! І на махорковій фабриці, в конторі, і в земстві... (Головко, II, 1957, 442); Кому сказано (кажу) - уживається як погрозливе повторення якогось наказу. - Вставай! Кому сказано! (Гончар, III, 1959, 311): [Олімпіада Іванівна:] Не треба, не треба вашої музики, тільки сього бракує! Ну, гетьте, кому я кажу? (Л. Укр., II, 1951, 20); Хто б подумав; Хто б міг подумати див. подумати; Хто кого - про боротьбу до цілковитої перемоги однієї з супротивних сторін. - Сиджу я ото ніч, сиджу й другу, і третю сиджу, і четверту, і п'яту - нема іродового сина. Кріпкий, канальський!.. Ну це вже таке діло - хто кого (Хотк.. І, 1966, 85); Хто такий (така, такі)? - що за людина (істота)? А хто такий У чорній киреї Через базар переходить? (Шевч., І, 1963, 136); - Так. - Щорс оглянув лави полонених суворим гнівним поглядом. -Звідки? Хто такі будете?.. Хто ви, я вас питаю?! (Довж., І, 1958, 161); Хто там? - звичайно питають, коли чують стук у двері. Тим часом Ломицький вдруге постукав у двері вже міцніше й дужче..- Хто там? - спитала Каралаєва (Н.-Лев-, VI, 1966, 51); Тимко постукав у двері, за якими спали командири.- Хто там? - Це я, Вихор (Тют., Вир, 1964, 355); Хто ти (він і т. ін. ) кому - в яких родинних стосунках ти (він і т. ін. ) перебуваєш (перебуває) з ким-небудь.- А ти хто йому, дівча? - матір запитала.- Я сестрою його звусь... (Нагн., На полі битви, 1974, 70); - Наречений він там їй чи хто, а тільки щосуботи можна бачити його мотоцикл під муром біля прохідної (Гончар, Бригантина, 1973, 74); Хто ти (він і т. ін. ) [такий, така, таке]? - питають для уточнення особи, професії, родинних стосунків і т. ін. - А хто ти такий?- питає в мене бабуся.- Я Василь, - кажу я до баби,- обороніть мене од собак (Н.-Лев., VI, 1966, 98); - Ти хто? - запитали угорця.- Капіталіст чи комерсант? (Гончар, 111, 1959, 227); - Чужоземко молодая, хто ти? - Одгадай (Рильський, І, 1960, 188).

2. відносний. Уживається в ролі сполучного слова (також із співвідносними словами той, то в головному реченні); людина (істота), яка... Хто людям добра бажає, той і собі має (Укр.. присл.., 1963, 162); Під шляхтичами од натовпу провалився міст на Случі. І багато панів шубовснуло шкереберть у воду й потонуло в Случі. Хто виліз з води, тікав далі (Н.-Лев., VII, 1966, 256); Земля для того, хто коло неї ходить... (Коцюб., І, 1955, 111); Та й не питай, чому навік душею Я розлюбив веселість і любов. І жодної не назову своєю: Хто раз кохав, не покохає знов (Зеров, Вибр., 1966, 390); Слава тому, хто в бою за Вітчизну твердо тримає окрилений стяг, хто відбиває навалу залізну там, на фронтах (Сос., II, 1958, 234); - Слухайте і розкажіть про цю дружбу, хто живий зостанеться, дітям і онукам,- долітали слова Тараса (Довж., І, 1958, 259); - І навіть якби ти сказав, що не любиш, - пробач мені, я й тоді не повірила б... Бо то ж страшно. Бо хто розучився матір любити, то вже, вважай, пропащий (Гончар, Бригантина, 1973, 9); // Уживається на означення особи, про яку йдеться в головному реченні. Люди, хто знав, мовчать та примічають (Кв.-Осн., II, 1956, 122); Було тільки сонця краєчок засвітить, уже й бряк, і дзвяк по селу, рух, стук - живий люд! А тут, хто й стрінеться - понурий, неговіркий (Вовчок, І, 1955, 27); Благословен, хто вигадав маяк, Цей промінь, що спалахує над морем! (Рильський, III, 1961, 301); - А ось і про нас,- сказав Давид,- пишуть у газеті, щоб не ми тільки знали, а всі, хто читає, вся Україна (Головко, II, 1957, 133); - Хай милує бог кожного, хто надовго оселиться в цьому клятому місці (Смолич, І, 1958, 48).

Кому що, а тобі (йому і т. ін. )... див. що1.

3. Уживається іа вказівним або видільним значенням (також з частками он, ось, от); який, той, цей. Хто, кажуть, до кого, - ми до тебе, Грицько! З суплікою прийшли (Г.-Арт., Байки.., 1958, 56). Осідлані коні, вороні готові. Куди-то поїдуть? кого повезуть? Он кого, дивіться (Шевч., І, 1951, 100); Коло криниці.. рідко хто вважав на поважного, тихого хлопчика (Вовчок, І, 1955, 295); - Де ж Жан? Покличте Жана...- звернувся до всіх і ні до кого зокрема Аркадій Петрович (Коцюб., II, 1955, 385); Ні в кого й думки не було сісти за роботу (Н.-Лев., VII, 1966, 199); Мати веселиться дітьми. Як сказано: в кого сім - тому доля всім! (Горд., II, 1959, 26); Вони [брати] чомусь називають Левка найстаршим, хоча батьки їхні і повитуха в перший же день переплутали, хто за ким родився (Стельмах, I, 1962, 53); А те, що Оксана Кульбачка посадила, -росте, дай бог! Ось у кого нам треба вчитись... (Гончар, Бригантина, 1973, 78); // Про одного з багатьох. Коли отець наш милосердний кого з нас покличе, проводжай з жалем, та без укору (Кв.-Осн., II, 1956, 23); Ахейці нерішучо розступаються перед нею, але не відштовхують, коли вона чіпляється за кого з них, намагаючись заховатись під його щитом (Л. Укр., II, 1951, 326); // розм. Те саме, що дехто. Селяни стиха гомоніли проміж себе, хто дрімав (Головко, II, 1957, 39).

Багато хто (кого, кому і т. ін. ) див. багато; Мало хто (кого, кому і т. ін. ) див. мало; Не хто інший, як... див. інший; Невідомо хто див. невідомо; Невідь хто див. невідь; Та вже [ж] не хто - не інший, саме той, про якого йшла мова. - Сам каже. Сам. Бачили? бачили? Червонопикий та сердитий який.- Хто сам? - Та вже не хто - Колісник (Мирний, III, 1954, 287); [Паранька:] Чуєте, тату, он Пантелей Іванович щось хоче вам сказати. [Півень:] Гусак? [Паранька:] Та вже ж не хто (Мик., І, 1957, 40); Хто, як не...- саме той, про якого йде мова. Хто, як не Багіров, викрав у Трансільванії в німців кухню з недовареною кашею і прогуркотів з нею серед ночі через усю нейтральну смугу? (Гончар, III, 1959, 188).

4. Уживається з розділовим значенням - при зіставленні двох або кількох речень: одна (людина) - друга (людина), ті - інші (про людей, істот). Троянці, як чорти, озлились. Рутульців били наповал.. Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався, Хто бив, хто різав, хто колов (Котл., І, 1952, 236); Та як ушкварили - ой, лишенько моє! Хто в ліс, мовляли, хто по дрова, Аж на ввесь гай луна гуде! (Гл., Вибр., 1957, 132); [Єпископ:] Хто такії ми, щоб волю божу одміняти мали, кому рабом, кому з нас вільним бути? (Л. Укр., II, 1951, 232); Кипить робота. Хто на драбинах, приставлених до розкішних черешневих веж, а декотрі воліють і без драбини обходитись (Гончар, Бригантина, 1973, 145); // Уживається для виділення якої-небудь особи, істоти з ряду подібних; у сполученнях: хто-хто, а...; кого-кого, а...; кому-кому, а... і т. ін. Чи й вигадати іграшку яку, чи повести куди - уже хто-хто, а Карпо і дідька не злякається, поведе (Мирний, І, 1954, 244); Кому-кому, а куцому зась (Укр.. присл.., 1963, 353): - Пистино Іванівно! - тихо сказав він.- Кому-кому, а вам - гріх! Ви вірите, що брешуть люди? (Мирний, III, 1954, 160); - Хто б, хто гарчав, А ти б мовчав,- Одрізала йому Хмелина (Гл., Вибр., 1951, 144); Хто вже хто, а він добре розуміється на такій тонкій справі, як фотопортрет (Перв., Дикий мед, 1963, 373).

&9671; Хто де; Де хто - в різних місцях. По вечері гості примощуються, де кому вигідніше (Коцюб., І, 1955, 173); Хто куди [бачив] - у різні місця; врізнобіч. Батько грає, і Юрі здається, що він пливе на тих звуках.. Потім звуки враз пурхають, немов зграйка горобців, і з цвірінчанням розсипаються, хто куди (Смолич, II, 1958, 14); На хуторянських волів теж марні надії: тільки-но стемніло, голоногі погоничі розбіглися хто куди (Гончар, III, 1959, 224); Хлопці поховалися в кущі й відстрілювалися деякий час, але коли свист отамана дозволив утечу, всі порскнули - хто куди бачив (Хотк., Довбуш, 1965, 361); Хто що - один те, другий інше; Хто як - той так, інші інакше. Де його [жіночого майстра] тут дістати у Ковалівці, коли навіть чоловіки самі підстригають один одного. Хто машинкою, а хто й просто ножицями. А дітей стрижуть хто як уміє (Кучер, Трудна любов, 1960, 279).

5. Уживається із значенням неозначеності хто-небудь, яка-небудь людина, істота; хтось. От вони й стали розпитувать людей, чи нема у кого якої роботи (Стор., І, 1957, 48); Його неначе хто руками здушив за горло і не давав дихати (Н.-Лев., VII, 1966, 211); - Ти - Чепіга, а не Чіпка,- крикне хто з середини - і вскубне Чіпку... (Мирний, І, 1949, 142); - А я знаєте, як-єм це слово почула, то так, якби мене хто довбнею по голові вгатив (Март , Тв., 1954, 71); Як впаду і скажу, що не маю снаги,- Чи хто буде мене рятувати, Як почнуть кепкувать з мене злі вороги - Чи хто буде і з них кепкувати? (Рильський, І., 1960, 110); // У реченні, яке виражає питання. «Чи то ж є хто зараз там?» - неспокійно думав Бондаренко, піднімаючись сходами на другий поверх (Головко, II, 1957, 462); - То чого ж ти все-таки втік? Покривдив хто чи сумно стало? (Гончар, Бригантина, 1973, 80); - А він тоді й питає: - Може, хто добавки хоче? (Тют., Вир, 1964, 337); // У складі деяких сполучень: байдуже яка людина, будь-яка з можливих. Благослови господь: се хоч кому пара (Барв., Опов.., 1902, 104); Не знати хто, як і звідки дістав такі вісті - нібито в місті щось страшне діється зараз, такий бій (Головко, II, 1957, 334).

&9671; Бог (біс, дідько, чорт і т. ін. ) знає хто - невідомо хто; Хоч кого - будь-яку людину; усякого, кожного. - Нічого не скажеш,- крутив головою Мусій,- біда хоч кого навчить на скрипку грати... А я й не думав, що ти такий молодець, Катерино (Перв., Материн.. хліб, 1960, 137); Хто б там не був див. бути; Хто завгодно див. завгодно; Хто [його>] знає див. зпати.

хто - займенник (питальний)
ВІДМІНОКЧОЛ. РІДЖІН. РІДСЕР. РІДМНОЖИНА
Називнийхто
Родовийкого
Давальнийкому
Знахіднийкого
Оруднийким
Місцевийна/у кому, кім

§ 77. Відмінювання питальних займенників: хто, кого, кому, кому, ким, кім
§ 78. Відмінювання означальних займенників (прим. 2): кого

Про Словник

СЛОВНИК.ua містить тлумачний словник української мови - понад 130 000 тлумачень із СУМ* та понад 21 000 тлумачень, доданих командою та користувачами СЛОВНИК.ua. Словоформи (орфографічний словник української мови) для більше ніж 260 000 слів. Сервіс звертання містить понад 2600 імен та по батькові. Сервіс транслітерації містить офіційну "паспортну" (КМУ 2010) транслітерацію онлайн. СЛОВНИК.ua містить Помічника, який допоможе вам уникнути суржику та підкаже правильне слово. База "антисуржика" містить понад 700 слів та виразів. Також на нашому сайті розміщено зручний новий правопис Української мови 2019 онлайн з пошуком. А ще у нас є сервіс "Наголоси", що розставляє наголоси в українських текстах.

* СУМ - Словник української мови в 11 томах. Дозвіл на використання люб'язно надано Інститутом Мовознавства ім. О.О.Потебні.

На зв'язку     
  • Email: slovnyk.ua@gmail.com

Slovnyk.ua - тлумачення, орфографія, транслітерація онлайн, звертання, новий правопис онлайн.     © 2005-2021 - slovnyk.ua

  • Словник
  • Звертання
  • Транслітерація
  • Наголоси
  • Словникарня
  • Правопис
  • Форум