чухатися
ЧУХАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. 1. Чухати, потирати своє тіло. Загордилася свиня, що об панський тин чухалась (Укр.. присл.., 1963, 125); Короста з них [коней] аж сипалася скрізь, і вже вони чухались об що тільки можна (Довж., Зач. Десна, 1957, 501); В казармі миготів тьмяний каганець. Солдати вкладалися спати, кашляли, чухалися, хрестилися і важко зітхали (Тулуб, В степу.., 1964, 106); Хлопці сидять на сіні одіті, чухаються, позіхають (Вас., III, 1960, 320); // Чухати потилицю, виявляючи досаду, роздум, занепокоєння, вагання в чому-небудь. Рука мимовіль потяглася, щоб почухати потилицю.- Чухаєтесь, Кириле Остаповичу? ..Хочуть і вам хвоста утнути, га? (Гончар, II, 1959, 213); // розм. Рухаючись, ковзатися по чому-небудь.
@ Чухатися в потилиці див. потилиця.
2. перен., фам. Зволікати з чим-небудь, гаяти марно час. Раз у раз вона [матушка] входить до дівчаток, сідає на стільчик і.. примовляє: - Не осоромте мене, негідниці! Не ловіть гав! Ти чого чухаєшся, фараонко! (Донч., III, 1956, 30); [Дудар:] Гороше, бери, друже мій, понятих і зараз же до нього. Понятих бери, не чухайся (Мик., І, 1957, 72).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чухаюся | чухаємося |
2 особа | чухаєшся | чухаєтеся |
3 особа | чухається | чухаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чухатимуся | чухатимемося |
2 особа | чухатимешся | чухатиметеся |
3 особа | чухатиметься | чухатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | чухався | чухалися |
Жіночий рід | чухалася | |
Середній рід | чухалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чухаймося | |
2 особа | чухайся | чухайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | чухаючись | |
Минулий час | чухавшись |