штурхати
ШТУРХАТИ, штурхаю, штурхаєш, недок., перех. і без додатка, розм. 1. Те саме, що штовхати 1, 2. - Не штурхай мене... Я щось тобі скажу...- Нічо розумного не скажеш. Іди,- і знов штурхав [Дмитро] (Хотк., II, 1966, 228); Розсік [Турн] надвоє Філариса, В яєшню розтоптав Галиса, Крифею голову одтяв.., штурхав під боки, І самії кулачні доки Ховались, хто куди попав (Котл., І, 1952, 240); - Ларьку! злазь, бо замерзнеш..- і Ларько почув, як хтось штурхає його києм у спину (Вас., Опов., 1947, 12); - Чому ж майстер так довго не переводить тебе в бригаду? - питав незнайомий, ліктем штурхаючи Андрія в плече (Чорн., Красиві люди, 1961, 25).
2. чим. Совати, тикати. Було як іде січовик через слободу, то вже здалека його чутно. Штурха палицею попід тином, а собаки на його, як на вовка, і брешуть, і скиглять (Стор., І, 1957, 236); Світло від ліхтарика розповзалося в очеретах, воді і ледве освітлювало навколо. Згодом він погасив ліхтар і все штурхав веслом навкруг. (Досв., Вибр., 1959, 408); *У порівн. Застукотіло в двері, неначе хто штурхав палицею, а потім загуркало кулаком (Н.-Лев., IV, 1956, 239).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | штурхаю | штурхаємо |
2 особа | штурхаєш | штурхаєте |
3 особа | штурхає | штурхають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | штурхатиму | штурхатимемо |
2 особа | штурхатимеш | штурхатимете |
3 особа | штурхатиме | штурхатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | штурхав | штурхали |
Жіночий рід | штурхала | |
Середній рід | штурхало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | штурхаймо | |
2 особа | штурхай | штурхайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | штурхаючи | |
Минулий час | штурхавши |