абат
АБАТ, а, ч. 1. Глава католицького чоловічого монастиря; ігумен. Монахи підлягали суворому уставу: вони повинні були беззаперечно коритись своїм начальникам - абатам (Іст. середніх віків, 1955, 11).
2. У Франції - католицький священик.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | абат | абати |
Родовий | абата | абатів |
Давальний | абатові, абату | абатам |
Знахідний | абата | абатів |
Орудний | абатом | абатами |
Місцевий | на/у абаті, абатові | на/у абатах |
Кличний | абате | абати |