алани
АЛАНИ, -ів, мн. (одн. алан, -а, ч.; аланка, -и, ж.). 1. Іраномовні племена сарматського походження, які жили з 1-го ст. н. е. на території між Нижнім Дніпром і Південним Уралом, а також на Північному Кавказі; з 2-го ст. н. е. вони відомі також під назвою “роксолани”; частина аланів під час Великого переселення народів через Галлію потрапила на Піренейський півострів і в Північну Африку; інша частина в 6 – 9-му ст. відступила у передгір'я Кавказу; основним заняттям аланів було кочове скотарство в поєднанні з землеробством, а згодом – і з ремеслами; пам’ятки пізніх аланів в Україні зосереджені на сході – лівобережний лісостеп, Донбас, заході – Нижнє Подунав’я та в передгірському Криму; кавказькі алани – предки сучасних осетинів. 2. одн. Порода собак, що вирізняється великою головою, широкими грудьми, короткими й дуже сильними лапами, короткою та грубою шерстю, червонастим кольором.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | алани | |
Родовий | аланів | |
Давальний | аланам | |
Знахідний | аланів | |
Орудний | аланами | |
Місцевий | на/у аланах | |
Кличний | алани |