анафора
АНАФОРА, и, ж., літ. Стилістичний прийом, що полягає в повторенні тих самих звуків, слів, речень на початку двох або кількох суміжних рядків, строф, фраз; напр.: "Чи я в лузі не калина була? Чи я в лузі не червона була?". У нього [М. Рильського] нерідко є вірші, цілком збудовані на анафорі (однаковий початок), як, наприклад, "Моя Батьківщина" (Іст. укр. літ., II, 1956, 400).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | анафора | анафори |
Родовий | анафори | анафор |
Давальний | анафорі | анафорам |
Знахідний | анафору | анафори |
Орудний | анафорою | анафорами |
Місцевий | на/у анафорі | на/у анафорах |
Кличний | анафоро | анафори |