бац
БАЦ1, виг. 1. Звуконаслідування, що вживається на означення різкого короткого звуку.
2. розм. Уживається як присудок за знач. бацати. Підходжу до свого щоденника, що вишкіряє до мене білі сторінки, і - бац! бац! ним об стіл (Коцюб., II, 1955, 253).
БАЦ2, а, ч., діал. Старший вівчар. - То ти, Паньку? - питає бац ізсередини (Фр., IV, 1950, 27).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бац | баци |
Родовий | баца | баців |
Давальний | бацові, бацу | бацам |
Знахідний | баца | баців |
Орудний | бацом | бацами |
Місцевий | на/у баці | на/у бацах |
Кличний | баце | баци |