безкарний
БЕЗКАРНИЙ, а, е. Який не дістав покарання, залишається без покарання. Зойки роздовбували стіни, важили на спокій, руйнували все живе і здібне мислити в цьому приміщенні безкарного насильства (Кач., II, 1958, 328).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безкарний | безкарна | безкарне | безкарні |
Родовий | безкарного | безкарної | безкарного | безкарних |
Давальний | безкарному | безкарній | безкарному | безкарним |
Знахідний | безкарний, безкарного | безкарну | безкарне | безкарні, безкарних |
Орудний | безкарним | безкарною | безкарним | безкарними |
Місцевий | на/у безкарному, безкарнім | на/у безкарній | на/у безкарному, безкарнім | на/у безкарних |