безплотний
БЕЗПЛОТНИЙ, а, е, заст. Який не має тіла, плоті. [Неофіт-раб:] Може ж, і по смерті.. безплотні душі ваші будуть вічно терпіти і "боротися в покорі" (Л. Укр., II, 1951, 236); // перен. Який не має чітко окреслених рис; невиразний, схематичний. Ми побачили й полюбили в "Прапороносцях" [О. Гончара] просту й красиву душу радянського воїна-переможця - постаті живої, не умовної, не безплотної, не схематичної, але водночас наче очищеної від всього дрібного, випадкового, минучого (Про багатство л-ри, 1959, 170).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безплотний | безплотна | безплотне | безплотні |
Родовий | безплотного | безплотної | безплотного | безплотних |
Давальний | безплотному | безплотній | безплотному | безплотним |
Знахідний | безплотний, безплотного | безплотну | безплотне | безплотні, безплотних |
Орудний | безплотним | безплотною | безплотним | безплотними |
Місцевий | на/у безплотному, безплотнім | на/у безплотній | на/у безплотному, безплотнім | на/у безплотних |