безповоротний
БЕЗПОВОРОТНИЙ, а, е. 1. Який виключав повернення до того, що було раніше; рішучий, твердий, остаточний. Вирішення покинути "Березову дачу" і кинути якнайскоріше було твердим і безповоротним (Коз., Сальвія, 1959, 229); // Який ніколи не повернеться, втрачений назавжди. Скільки ті понурі стіни чули.. окриків болю та шептів гіркого жалю за безповоротним минулим! (Фр., IV, 1950, 179); За роком рік, як дорогоцінні діаманти, нанизував він [Саїд] безповоротні літа на таке нерівне, часом вузлувате прядиво життя (Ле, Міжгір'я, 1953, 91); * Образно. Карпати... Темними лісами ви оповиті, і над вами Ширяють в синяві орли. Віки залізна тут пройшли Безповоротними шляхами (Рильський, II, 1956, 295).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безповоротний | безповоротна | безповоротне | безповоротні |
Родовий | безповоротного | безповоротної | безповоротного | безповоротних |
Давальний | безповоротному | безповоротній | безповоротному | безповоротним |
Знахідний | безповоротний, безповоротного | безповоротну | безповоротне | безповоротні, безповоротних |
Орудний | безповоротним | безповоротною | безповоротним | безповоротними |
Місцевий | на/у безповоротному, безповоротнім | на/у безповоротній | на/у безповоротному, безповоротнім | на/у безповоротних |