безробітний
БЕЗРОБІТНИЙ, а, е. 1. Який не має роботи, заробітку, не знаходить застосування своїй праці. Розумієш, чим Івась її заспокоює? "Тато тепер безробітні, не проси хліба, бо немає... Води напийся" (Шиян, Баланда, 1957, 105); // у знач. ім. безробітний, ного, ч.; безробітна, ної, ж. Той, хто ніде не працює, не має роботи. Утворення резервної армії безробітних - такий же неминучий результат застосування машин в буржуазному землеробстві, як і в буржуазній індустрії (Ленін, 1, 1948, 433); Батько два роки тому навесні пішов з безробітними домагатись роботи (Козл., На переломі, 1947, 132).
2. заст. Вільний від роботи; неробочий. Вільне, безробітне його життя текло, як медова річка (Н.-Лев., II, 1956, 39).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безробітний | безробітний | безробітних | безробітні |
Родовий | безробітного | безробітні | безробітні | безробітних |
Давальний | безробітному | безробітних | безробітному | безробітним |
Знахідний | безробітного | безробітним | безробітне | безробітні, безробітних |
Орудний | безробітним | безробітних | безробітним | безробітними |
Місцевий | на/у безробітному, безробітнім | на/у безробітними | на/у безробітному, безробітнім | на/у безробітних |