бентежно
БЕНТЕЖНО. Присл. до бентежний. Чорні, глибоко посаджені очі дивляться на світ бентежно (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 34); // у знач. присудк. сл. Микола ступав немов по розпечених кам'яних плитах, так йому було бентежно від однієї думки, що скрізь тут встає жива історія (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 55).