бешкетний
БЕШКЕТНИЙ, а, е. 1. Схильний до бешкетування, безчинства. - Бувало, бешкетна парубота одного кутка посвариться з другим та й пускає в хід не тільки рушниці, але й кулемети (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 132).
2. Грубий, непристойний. З центру села долинав бешкетний спів (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 193).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бешкетний | бешкетна | бешкетне | бешкетні |
Родовий | бешкетного | бешкетної | бешкетного | бешкетних |
Давальний | бешкетному | бешкетній | бешкетному | бешкетним |
Знахідний | бешкетний, бешкетного | бешкетну | бешкетне | бешкетні, бешкетних |
Орудний | бешкетним | бешкетною | бешкетним | бешкетними |
Місцевий | на/у бешкетному, бешкетнім | на/у бешкетній | на/у бешкетному, бешкетнім | на/у бешкетних |