бляхар
БЛЯХАР, я, ч. Майстер, що виготовляє різні бляшані вироби. То був роботящий, як віл, чоловік, по професії коваль і бляхар (Тют., Вир, 1964, 464); // Робітник, що покриває бляхою дахи. На читальнянім будинку вже повзав бляхар (Март., Тв., 1954, 326); Дахи - Костева стихія: він працював перед війною бляхарем (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 393).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бляхар | бляхарі |
Родовий | бляхаря | бляхарів |
Давальний | бляхареві, бляхарю | бляхарям |
Знахідний | бляхаря | бляхарів |
Орудний | бляхарем | бляхарями |
Місцевий | на/у бляхарі, бляхареві | на/у бляхарях |
Кличний | бляхарю | бляхарі |