бойкот
БОЙКОТ, у, ч. Спосіб політичної та економічної боротьби, що полягає в повному припиненні стосунків з якою-небудь державою, організацією, установою або окремою особою. Пітер і Москва, майже всі більшовики були за бойкот III Думи.. (Ленін, 27, 1951, 10); // розм. Припинення стосунків з ким-небудь як міра покарання, знак протесту та ін. Жахливий бойкот і прокльони, якими братство загрожувало своєму свавільному членові, вмить оберталися на мильні бульбашки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 203).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бойкот | бойкоти |
Родовий | бойкоту | бойкотів |
Давальний | бойкотові, бойкоту | бойкотам |
Знахідний | бойкот | бойкоти |
Орудний | бойкотом | бойкотами |
Місцевий | на/у бойкоті | на/у бойкотах |
Кличний | бойкоте | бойкоти |