БІР, бору, ч. Сосновий або інший шпильковий ліс; також мішаний ліс з переважанням сосни. Передо мною сніг біліє. Кругом бори та болота (Шевч., І, 1951, 243); То не звір блукає в сосновому бору, то мати тікав з сином (Н.-Лев., І, 1956, 103); Їхали мовчки, тілько вітер глухо стогнав у смерекових борах, віщуючи близьку відлигу (Фр., III, 1950, 309); // Взагалі будь-який ліс. Гуляє вітер у степах. Верхи борів гойдав (Рильський, II, 1960, 308).

БОР¹, у, ч. Хімічний елемент, що входить до складу деяких мінералів. Бор порівняно мало поширений у природі (Заг. хімія, 1955, 560).

БОР², а, ч. Сталеве свердло, що застосовується у зуболікарській справі.