брукування
БРУКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. брукувати. Брукування вулиць.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | брукування | брукування |
Родовий | брукування | брукувань |
Давальний | брукуванню | брукуванням |
Знахідний | брукування | брукування |
Орудний | брукуванням | брукуваннями |
Місцевий | на/у брукуванні | на/у брукуваннях |
Кличний | брукування | брукування |