буфет
БУФЕТ, ч. 1. род. а. Шафа для зберігання посуду, столової білизни, закусок, напоїв. Ключа Ганна відшукала на кухні, в шухлядці старого буфета (Коз., Сальвія, 1959, 6).
2. род. у. Стіл або стойка для продажу закусок і напоїв. Біля буфету в білій куртці стояв директор чайної, пильнував за порядком (Кучер, Трудна любов, 1960, 257); // Невеликий ресторан, закусочна. На одній станції я вискочив, щоб чогось напитись. Хотів піти в буфет, випити пива (Коцюб., II, 1955, 428); Ясочка сидить в буфеті й куняє. Дехто сидить за столиками, вечеряють, брязкають чарками (Вас., І, 1959, 348).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | буфет | буфети |
Родовий | буфета | буфетів |
Давальний | буфетові, буфету | буфетам |
Знахідний | буфет | буфети |
Орудний | буфетом | буфетами |
Місцевий | на/у буфеті | на/у буфетах |
Кличний | буфете | буфети |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | буфет | буфети |
Родовий | буфету | буфетів |
Давальний | буфетові, буфету | буфетам |
Знахідний | буфет | буфети |
Орудний | буфетом | буфетами |
Місцевий | на/у буфеті | на/у буфетах |
Кличний | буфете | буфети |