буханець
БУХАНЕЦЬ, нця, ч. Зменш. до бухан. - Не хоче кишка простого хліба - буханця їй подавай! - жартував дід (Мирний, IV, 1955, 237); Приносить вона майже завжди молоко чи буханець хліба (Коз., Вибр., 1947, 35); А іноді було й буханця уліпить [Мотря] Чіпці в спину, щоб довго "не роздумував"... (Мирний, II, 1954, 46).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | буханець | буханці |
Родовий | буханця | буханців |
Давальний | буханцеві, буханцю | буханцям |
Знахідний | буханець | буханці |
Орудний | буханцем | буханцями |
Місцевий | на/у буханці | на/у буханцях |
Кличний | буханцю | буханці |
буханка
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | буханка | буханки |
Родовий | буханки | буханок |
Давальний | буханці | буханкам |
Знахідний | буханку | буханки |
Орудний | буханкою | буханками |
Місцевий | на/у буханці | на/у буханках |
Кличний | буханко | буханки |