бухнути
БУХНУТИ, ну, неш, док. 1. перех. і неперех. Однокр. до бухати. Глухо бухнули гранати, задрижали береги (Воронько, Три покоління, 1950, 20); Подушка знов бухнула по спині крайнього старого священика (Н.-Лев., III, 1956, 117); У клубах морозної пари, що бухнула до покою, стояв возний (Фр., IV, 1950, 291); Хвиля бухнула через двері в хату і вдарила в стіни (Коцюб., II, 1955, 87).
2. перех., розм. Линути багато чого-небудь. Євгенію мовби води холодної бухнув у лице [селянин] (Фр., VII, 1951, 255); - Води з цебер бухнула в муку і перевела мені увесь запас (Стельмах, Хліб.., 1959, 236); // Витратити на що-небудь, вкласти дуже багато грошей у щось. Більше як 10 000 бухнув я в нього [у титул] (Фр., III, 1950, 194).
3. неперех., розм. Важко впасти. Сусідка трохи не бухнула в воду (Н.-Лев., II, 1956, 391); Влетіли старі Тимкові і бухнули комісарові до ніг (Фр., III, 1950, 307).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бухну | бухнемо |
2 особа | бухнеш | бухнете |
3 особа | бухне | бухнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | бухнув | бухнули |
Жіночий рід | бухнула | |
Середній рід | бухнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бухнімо | |
2 особа | бухни | бухніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | бухнувши |