біжучий
БІЖУЧИЙ, а, е. 1. Який біжить, тече; проточний, бігучий (у 2 знач.). Біжуча вода.
2. перен. Який відбувається, здійснюється тепер; поточний. Далі почалися розмови про всякі біжучі діла (Фр., V, 1951, 389); - Біжучі події примусили мене звернути увагу на вузькі місця нашої роботи (Ів., Вел. очі, 1956, 91).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | біжучий | біжуча | біжуче | біжучі |
Родовий | біжучого | біжучої | біжучого | біжучих |
Давальний | біжучому | біжучій | біжучому | біжучим |
Знахідний | біжучий, біжучого | біжучу | біжуче | біжучі, біжучих |
Орудний | біжучим | біжучою | біжучим | біжучими |
Місцевий | на/у біжучому, біжучім | на/у біжучій | на/у біжучому, біжучім | на/у біжучих |