вандрівець
ВАНДРІВЕЦЬ, вця, ч., діал. Мандрівець. Барани з полонин дадуть нам [опришкам] печені.., А грошей достарчать вандрівців кишені (Пісні та романси.., II, 1956, 68).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вандрівець | вандрівці |
Родовий | вандрівця | вандрівців |
Давальний | вандрівцеві, вандрівцю | вандрівцям |
Знахідний | вандрівця | вандрівців |
Орудний | вандрівцем | вандрівцями |
Місцевий | на/у вандрівці, вандрівцеві | на/у вандрівцях |
Кличний | вандрівцю | вандрівці |
вандрівка
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вандрівка | вандрівки |
Родовий | вандрівки | вандрівок |
Давальний | вандрівці | вандрівкам |
Знахідний | вандрівку | вандрівки |
Орудний | вандрівкою | вандрівками |
Місцевий | на/у вандрівці | на/у вандрівках |
Кличний | вандрівко | вандрівки |