ВДВІЧІ (УДВІЧІ), присл. Те саме, що вдвоє 1. Та він у нас і не такий уже розбіяка, як його уславили: як до нього добре - він удвічі добрий (Вас., II, 1959, 361); В час війни двічі спалене, тепер воно [містечко] швидко відбудовувалося і зросло майже вдвічі (Коз., Сальвія, 1956, 46).