вдова
ВДОВА (УДОВА), и, ж. Жінка, яка після смерті чоловіка не одружилася вдруге. Давно колись Була собі мати, Був і батько, та не стало; Осталась вдовою (Шевч., І, 1951, 155); В однім селі жила бідна вдова і мала четверо дітей (Фр., XIII, 1954, 426); Старий Супрун весело зустрів удову, обізвався привітним словом (Донч., III, 1956, 8).
@ Солом'яна вдова див. солом'яний.
| ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
|---|---|---|
| Називний | вдова | вдови |
| Родовий | вдови | вдів |
| Давальний | вдові | вдовам |
| Знахідний | вдову | вдів |
| Орудний | вдовою | вдовами |
| Місцевий | на/у вдові | на/у вдовах |
| Кличний | вдово | вдови |
вдовий
| ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
|---|---|---|---|---|
| Називний | вдовий | вдова | вдове | вдові |
| Родовий | вдового | вдової | вдового | вдових |
| Давальний | вдовому | вдовій | вдовому | вдовим |
| Знахідний | вдовий, вдового | вдову | вдове | вдові, вдових |
| Орудний | вдовим | вдовою | вдовим | вдовими |
| Місцевий | на/у вдовому, вдовім | на/у вдовій | на/у вдовому, вдовім | на/у вдових |