видурювати
ВИДУРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИДУРИТИ, рю, риш, док., перех. Добувати, одержувати що-небудь за допомогою хитрощів; виманювати. - Усе дурить панича та видурює з рук усячину (Мирний, II, 1954, 63); [Микита:] Обдурив клятий ворожбит! Тільки гроші в мене видурив (Кроп., І, 1958, 99); [Стеха:] На, от тобі газета - видурила для тебе на цигарки (Сам., II, 1958, 171).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | видурюю | видурюємо |
2 особа | видурюєш | видурюєте |
3 особа | видурює | видурюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | видурюватиму | видурюватимемо |
2 особа | видурюватимеш | видурюватимете |
3 особа | видурюватиме | видурюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | видурював | видурювали |
Жіночий рід | видурювала | |
Середній рід | видурювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | видурюймо | |
2 особа | видурюй | видурюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | видурюючи | |
Минулий час | видурювавши |